Навчити душу працювати
Думка створити ляльковий театр прийшла якось спонтанно, але швидко заволоділа усім вільним часом. Шестикласники – особливий шкільний вік: із заздрістю поглядають на старших школярів, на молодших оглядаються дещо зверхньо – малята, не те, що ми… Як же їх переконати, що раннє дитинство – золота пора, з якою не треба поспішати прощатися, а малюки гідні поваги, бо вони сумлінно трудяться – пізнають світ.
Пізнати світ краще, відрізняти добро від зла, здружитись, навчитись давати правильну самооцінку, стати впевненішими, розвинути мовні навички, відчути смак успіху, заслужити аплодисменти, навчитись жити в гармонії із своїм внутрішнім «я», знаходити золоту середину в стосунках з оточенням – приблизний перелік можливостей шкільного лялькового театру. Чесно кажучи, я думала, буде важче. Велика подяка батькам - вони закупили частину ляльок, деякі переробили із звичайних іграшок (Ніколаєнко Ольга Михайлівна), зробили ширму (Ткачук Віталій Володимирович). Підібрала казку – «Рукавичка», дещо переробила, добавила слів, щоб вистачило на всіх п’ятнадцятьох. Але головне – діти, вони швидко вивчили текст, внесли свої корективи в рухи ляльок, виготовили «супутні» речі: морквинку, в’язанку дров, шапку для діда, щоб не змерз взимку в лісі тощо. Постало питання назви – для «солідності». Провели конкурс, пропозицій було багато – від «Ромашки» до «Чебурашки». Перемогла назва «П'ятнадцять зірок» (запропонувала учениця 9 класу Шаповал Лілія). Коли переконались, що усе готово, почали хвилюватись: а як нас зустріне глядач.
Учні 6 класу Шляхівської школи запросили на лялькову виставу "Рукавичка"
найвдячнішого глядача – учнів від першого до сьомого класів. Все пройшло гарно! Всі аплодували, всі хотіли відповісти на питання вікторини після вистави, всі отримали чудовий настрій, дехто отримав призи.
Гарний початок переконав дітей, що вони можуть багато, вони відчули смак успіху і вирішили продовжити «кар’єру» - показати виставу у рідному садочку «Веселка». Та ще й провести акцію «Подаруй іграшці друге життя», для чого зібрали у школі 37 іграшок. Малюки були раді і казочці, і гостям, і гостинцям, охоче розповіли весь запас віршиків. Покидаючи садочок, Денис Бойко заявив: «Ми не лише ніби повернулись у своє дитинство, а й відчули його смак» (виховательки пригостили акторів вафлями).
Можливості театру дійсно безмежні, а силу впливу його на дітей неможливо виміряти! Діти навчаються дивитися на себе мовби збоку, оцінюючи прискіпливим поглядом. Зображуючи різні характери, вони начебто приміряють їх на себе та чітко починають розуміти межу між добром і злом. І глядачі, і актори виносять свою непідкупну оцінку таким чеснотам, як товариськість, милосердя, підтримка, любов та пошана. Те саме стосується й негативних якостей – жадібності, егоїзму, підлості… З цього й виростає справжній патріотизм – з уміння захистити слабшого, поділитись теплом, пишатись собою та оточуючими. У наш час – час інформаційних технологій, інновацій, швидкого руху – усе спрямоване на розвиток мислення та вирішення нових завдань При цьому на емоційно-духовний стан дитини все менше звертають увагу. Я працюю в школі тридцять четвертий рік (як сказала головний спеціаліст відділу освіти Когут Оксана Миколаївна – дехто стільки на світі не живе) і завжди стверджувала – усі реформи нічого не варті, якщо вони не виховують Людину.
Перед людством завжди має стояти чи не найголовніше завдання – навчити душу працювати. Без багатого внутрішнього світу ми ризикуємо перетворитись на суспільство високоінтелектуальних роботів, здатних вирішити будь-яке технічне питання, але не здатних відчувати ні чужий біль, ні чужі почуття. Тому не спинятимемось, відвідаємо школу та садочок у сусідньому селі Тирлівка, відомому своїми веселими та гостинними людьми, а також ми вже обрали наступну казку. У рік Свинки доречною буде розповідь про Поросятка, який з бруднулі перетворився на великого акуратиста та багато інших цікавих історій чекає на нас!
Класний керівник 6 класу опорного закладу «Шляхівська ЗОШ І-ІІІ ст. імені Героя Соціалістичної Праці Кузика Г.Й.» Хахалина Олена Іванівна
